Традиції кремації – від неоліту до сучасності
Фільтр по даті
Кремація, як вид поховання – з’явилась (у всякому випадку, зафіксована археологічно) ще в середньому палеоліті, очевидно, з появою на території Європи і України людей сучасного типу. Можна припустити, що в цю пору похолодання і обледеніння вогонь набув значного сакрального змісту – і тому почав використовуватись не тільки для приготування їжі і обігріву, а і в поховальному обряді.
Пізніше, вже в Трипільську епоху – спалювання померлих було найпоширенішим засобом поховання, звідки логічно перейшло в якості традиції до арійських племен, які рознесли цю традицію від Британських островів до Індійського субконтиненту.
Античність: звичайна практика
Кремація була широко розповсюджена в Давній Греції, причому відома ще з гомерівських часів – наприклад, спалення Гектора після його загибелі в бою з Ахілесом, а також в Римі – так було поховано Цезаря і пізніших імператорів.
На Близькому Сході кремації зазнали тіла царя Саула і його синів.
Індоарії принесли цю традицію в Індію, де вона практикується досі, причому в первозданному вигляді – на кострі. Правда, там є нюанси – тіло не завжди згорає повністю, бо при використанні відкритого полум’я потрібно досить багато дров, і залишки тіла просто скидають в Святу ріку Ганг. Не дуже естетично, як на наші сучасні вподобання, але так є.
Середньовіччя: кремація під забороною
З приходом християнства спалення тіл було заборонено – як Церквою, так і світською владою. Відомий указ Карла Великого, який забороняв кремацію під страхом смертної кари.
Правда, це не заважало інквізиції спалювати грішників живцем – але це трохи інша розмова.
До речі, можемо припустити, що якби кремація застосовувалась – то санітарний стан Середньовічної Європи тільки виграв би.
Кремація і Новий час
Саме піклуванням про санітарний стан вже в 19-му столітті були обгрунтовані заклики до відродження процедур кремації, бо науковці вже розумілись на причинах інфекційних хвороб, шкоді довкіллю від епідемічних поховань і т.д. До того ж, кладовища вимагали все більше землі, якої було в густонаселеній Європі вже обмаль.
Під кінець вікторіанської епохи після численних конференцій і кампаній пропаганди за кремацію почали відкриватись перші крематорії. В тому числі відкрився і крематорій в Чернівцях.
Винахід кремаційної пічки в 1873 році значно спростив і впорядкував цей ритуал, і зараз на теренах європейських країн саме кремація є головним засобом поховання.
